Fedora 39, останню версію операційної системи Fedora, було випущено 7 листопада 2023 р. Це підтримуваний спільнотою дистрибутив Linux, відомий своїми інноваційними функціями, передовими технологіями та активною підтримкою спільноти.
У цьому посібнику ми розглянемо покроковий процес встановлення Fedora 39 Server і забезпечимо безпроблемне налаштування вашого серверного середовища.
Вимоги до сервера Fedora 39
Мінімальні системні вимоги для Fedora 39 Server такі:
- 64-розрядний процесор x86-64 з тактовою частотою 2 ГГц або вище.
- 2 ГБ оперативної пам’яті
- 50 ГБ дискового простору
- Ethernet або бездротове мережеве підключення
Завантаження Fedora 39 Server
Для початку роботи перейдіть на офіційний сайт Fedora і завантажте інсталяційний образ Fedora 39 Server. Виберіть відповідну архітектуру і скористайтеся надійним менеджером завантаження для забезпечення безперебійної роботи.
В якості альтернативи відкрийте вікно терміналу і перейдіть в каталог, в якому будуть зберігатися файли. Припускаючи, що це Ваш домашній каталог, виконайте наступну команду wget, як показано на малюнку.
wget https://download.fedoraproject.org/pub/fedora/linux/releases/39/Server/x86_64/iso/Fedora-Server-dvd-x86_64-39-1.5.iso
Створення завантажувального USB-накопичувача Fedora
Після завантаження інсталяційного образу Fedora 39 необхідно створити завантажувальний USB-накопичувач за допомогою утиліти Rufus у Windows або команди ‘dd’ у Linux для перенесення інсталяційного образу на USB-накопичувач.
Якщо ви претендуєте на роль досвідченого системного адміністратора сервера, то вам краще скористатися швидкою та ефективною утилітою командного рядка, такою як dd. У вікні терміналу підключіть USB-накопичувач і виконайте таку команду для отримання списку підключених пристроїв.
lsblk
Визначившись із USB-пристроєм, створіть завантажувальний диск, перенісши на нього завантажений інсталяційний образ Fedora за один раз.
dd if=Fedora-Server-dvd-x86_64-39-1.5.iso of=/dev/sdc bs=8M status=progress
Встановлення сервера Fedora 39
Після успішного створення завантажувального носія вставте завантажувальний USB-накопичувач у сервер і перезавантажтеся. Переконайтеся, що система налаштована на завантаження з USB-накопичувача, після чого на екрані з’явиться вікно програми встановлення Fedora з різними опціями для налаштування сервера, як показано нижче.
1. Є два варіанти: можна відразу встановити Fedora 39 або перевірити інсталяційний носій на наявність помилок перед початком процесу встановлення.
2. Виберіть бажану мову встановлення та натисніть кнопку Continue (Продовжити).
3. Далі з’явиться вікно, що містить короткий опис встановлення, в якому можна налаштувати різні параметри системи, включно з розкладкою клавіатури, підтримкою мов, системним часом і датою, джерелом встановлення, встановлюваним програмним забезпеченням, мережею та ім’ям хоста, місцем встановлення (диск).
Налаштування розкладки клавіатури
4. За допомогою знака + додайте розкладку клавіатури і натисніть кнопку Додати, після чого натисніть кнопку Готово для переходу до інтерфейсу Зведення установки.
Налаштування мовної підтримки
5. На цьому кроці виконується налаштування мовної підтримки: просто знайдіть мову, яку необхідно встановити, і натисніть кнопку Додати для її встановлення.
Потім натисніть кнопку Готово, щоб завершити налаштування мовної підтримки.
Налаштування системного часу та дати
6. Управління часом дуже важливе на сервері, тому на цьому кроці можна встановити системний часовий пояс, час і дату за замовчуванням.
Якщо систему під’єднано до Інтернету, час визначається автоматично під час увімкнення Network Time, але необхідно встановити часовий пояс відповідно до вашого місця розташування. Після встановлення всіх параметрів натисніть кнопку Готово і перейдіть до наступного кроку.
Налаштувати інсталяційний диск
7. На цьому етапі виконується налаштування системних розділів і типів файлових систем для кожного системного розділу. Існує два способи налаштування розділів: автоматичний і ручний.
У цьому посібнику я вибрав ручний спосіб. Отже, клацніть на образі диска, щоб виділити його, і виберіть “Custom”. Потім натисніть кнопку Done для переходу до наступного екрана на наступному кроці.
8. У вікні нижче виберіть зі спадного меню схему розмітки “Standard Partition” для створення точок монтування різних розділів, які будуть створені в системі.
9. Для додавання нового розділу використовуйте кнопку “+”, почнемо зі створення кореневого розділу (/), для цього вкажіть наступне у вікні нижче:
Mount point: /
Desired Capacity: 30GB
Розмір розділу, який я задав тут, призначений для цілей цього посібника, ви можете задати обсяг на свій розсуд відповідно до розміру вашого системного диска.
Після цього натисніть кнопку “Додати точку монтування”, щоб створити точку монтування для розділу.
10. Кожен системний розділ Linux вимагає вибору типу файлової системи, на цьому кроці необхідно задати файлову систему для кореневої файлової системи, створеної на попередньому кроці, я використовував ext4 через її можливості та хорошу продуктивність.
11. Далі створіть домашній розділ і точку монтування, у якій зберігатимуться файли та домашні каталоги користувача системи. Після цього натисніть кнопку “Додати точку монтування”, завершіть налаштування і перейдіть до наступного етапу.
12. Також необхідно задати тип файлової системи для домашнього розділу, як і для кореневого розділу. Я також використовував ext4.
13. Тут необхідно створити розділ підкачки, який являє собою простір на жорсткому диску, виділений для тимчасового зберігання в оперативній пам’яті системи додаткових даних, з якими система активно не працює, у разі, якщо оперативна пам’ять витрачена. Потім натисніть кнопку “Додати точку монтування”, щоб створити місце підкачки.
14. Після створення всіх необхідних точок монтування натисніть на кнопку Done у лівому верхньому кутку.
На екрані з’явиться показаний нижче інтерфейс для виконання всіх змін на диску. Для продовження натисніть кнопку “Прийняти зміни”.
Налаштування мережі та імені хоста
15. Починаючи з попереднього кроку, ви повернетеся до екрана конфігурації, далі натисніть кнопку “Мережа та ім’я хоста”, щоб задати ім’я хоста.
Для налаштування мережевих параметрів системи натисніть на кнопку “Configure…”, після чого ви перейдете на наступний екран.
16. Тут можна налаштувати безліч мережевих параметрів, включно з IP-адресою сервера, основним шлюзом, DNS-серверами та багато іншого.
Оскільки йдеться про сервер, у спадному меню необхідно вибрати метод ручного налаштування. Перейдіть до налаштувань, щоб задати інші мережеві функції та властивості відповідно до вимог серверного середовища.
Після того як всі налаштування буде виконано, натисніть кнопку Зберегти і потім натисніть кнопку Готово в лівому верхньому кутку, щоб завершити конфігурацію мережі та імені хоста, ви повернетеся до екрана Зведення установки, щоб почати фактичну установку системних файлів.
17. У міру встановлення системних файлів необхідно ввімкнути і створити пароль користувача root і додатковий обліковий запис користувача системи.
Натисніть кнопку “ROOT PASSWORD” для встановлення пароля користувача root, після чого натисніть кнопку Done і переходьте до наступного кроку.
18. Для створення додаткового облікового запису користувача достатньо натиснути кнопку “СТВОРЕННЯ КОРИСТУВАЧА” і заповнити необхідну інформацію.
За бажанням можна надати права адміністратора, а також задати пароль для користувача, як показано на малюнку нижче, після чого натиснути кнопку “Готово”.
19. Почніть власне встановлення системних файлів Fedora 39 Server, натиснувши на кнопку “Почати встановлення” на екрані нижче.
20. Потім відкиньтеся на спинку крісла і розслабтеся, дочекайтеся закінчення встановлення, після чого натисніть на кнопку Reboot у правому нижньому кутку і перезавантажте машину. Потім витягніть інсталяційний носій і завантажтеся на сервер Fedora 39.
Післяустановчі завдання
Після завершення встановлення виконайте такі завдання, як оновлення системи, встановлення необхідного програмного забезпечення та налаштування додаткових параметрів за потреби.
dnf update
Висновок
Вітаємо! Ви успішно встановили Fedora 39 Server на свою систему. Завдяки своїм передовим можливостям і універсальності він являє собою надійну основу для різних серверних додатків.
Варто зауважити, що використання такого дистрибутиву, як найостанніша (нестабільна) версія Федора в якості сервера має сенс хіба що з познавальною метою.