Як встановити Django на Linux Mint

Django – це потужний і популярний веб-фреймворк, який дає змогу розробникам швидко створювати надійні, масштабовані та безпечні веб-додатки. Створений на мові програмування Python, Django слідує архітектурному патерну “модель-шаблон-вид” (MTV), що спрощує процес розробки та сприяє багаторазовому використанню коду. Завдяки широкому набору функцій Django спрощує такі поширені завдання веб-розробки, як маршрутизація URL, управління базами даних, аутентифікація та багато іншого.

Необхідні умови

Сервер під управлінням однієї з таких операційних систем: Linux Mint 21.
Рекомендується використовувати свіжу інсталяцію ОС, щоб уникнути можливих проблем.
Ми проведемо вас через весь процес, але базове розуміння командного рядка буде корисним. Якщо ви новачок у CLI, вам варто ознайомитися з деякими основними командами.
Активне підключення до Інтернету.
Привілеї адміністратора необхідні для встановлення та налаштування програмного забезпечення у вашій системі. Переконайтеся, що у вас є права суперкористувача або sudo.

Встановлення Django на Linux Mint 21

Крок 1. Оновлення системи

Перш ніж приступити до встановлення Django, необхідно переконатися, що ваша система Linux Mint 21 оновлена. Оновлення системних пакетів допомагає підтримувати безпечне і стабільне середовище, а також розв’язує будь-які потенційні проблеми сумісності, які можуть виникнути під час інсталяції. Щоб оновити пакети Linux Mint, відкрийте термінал і виконайте такі команди:

sudo apt update
sudo apt upgrade

Крок 2. Встановлення Python.

Django – це веб-фреймворк мовою Python, тому наявність Python у вашій системі є основною вимогою. Linux Mint 21 зазвичай постачається з попередньо встановленим Python 3, але завжди корисно перевірити його наявність і встановити за необхідності. Щоб перевірити, чи встановлено Python 3 у вашій системі Linux Mint 21, відкрийте термінал і виконайте таку команду:

python3 --version

Якщо Python 3 не знайдено, ви можете легко встановити його за допомогою наступної команди:

sudo apt install python3

Ця команда завантажить і встановить останню версію Python 3 з репозиторіїв Linux Mint. Після завершення встановлення ви можете перевірити її, виконавши команду python3 –version ще раз.

Крок 3: Встановлення Pip і Venv.

Для встановлення Django та управління його залежностями ми будемо використовувати pip, стандартний установник пакетів для Python. Крім того, ми встановимо пакет venv, який дозволяє нам створювати ізольовані віртуальні середовища Python для наших проєктів Django. Спочатку давайте перевіримо, чи встановлено pip для Python 3, виконавши наступну команду в терміналі:

pip3 --version

Якщо pip встановлений, ви побачите номер версії, що відображається у виводі терміналу. Якщо pip не знайдено, ви можете встановити його, виконавши таку команду:

sudo apt install python3-pip

Тепер, коли pip і venv встановлені, у вас є необхідні інструменти для встановлення Django і управління його залежностями у віртуальному оточенні, забезпечуючи чисту і безконфліктну розробку.

Крок 4. Створення віртуального оточення Python.

Використання віртуальних оточень Python є найкращою практикою під час роботи з проєктами Django. Віртуальні середовища дають змогу створювати ізольовані середовища Python для кожного проєкту, гарантуючи, що залежності та пакети, які використовуються в одному проєкті, не впливатимуть на ті, що використовуються в іншому. Це допомагає підтримувати чисту й організовану систему розробки, уникаючи потенційних конфліктів між вимогами різних проєктів. Щоб створити віртуальне середовище Python для вашого проєкту Django, виконайте такі дії:

mkdir djangoproject

Перейдіть у щойно створений каталог за допомогою команди cd:

cd djangoproject

Створіть нове віртуальне середовище в каталозі проєкту, виконавши таку команду:

python3 -m venv env

Активуйте віртуальне середовище, виконавши таку команду:

source env/bin/activate

Ця команда активує віртуальне середовище, і ви помітите, що запрошення терміналу змінилося, вказуючи на те, що ви тепер працюєте у віртуальному середовищі. Зазвичай це виглядає наступним чином:

(env) user@localhost:~/djangoproject$

Префікс “(env)” вказує на те, що віртуальне середовище з ім’ям “env” активне в цей момент.

Крок 5. Встановлення Django у віртуальне середовище.

Тепер, коли ви створили й активували віртуальне середовище Python, ви можете приступити до встановлення Django в цьому середовищі. Встановлення Django у віртуальне середовище гарантує, що воно буде ізольоване від інших проектів Python у вашій системі, запобігаючи потенційним конфліктам і підтримуючи чисте середовище розробки.

Щоб встановити Django, переконайтеся, що ваше віртуальне середовище активне (ви повинні побачити префікс “(env)” у запрошенні терміналу). Потім виконайте наступну команду:

pip install django

Ця команда використовує pip, програму встановлення пакетів Python, для завантаження та встановлення останньої стабільної версії Django і його залежностей в активному віртуальному оточенні.

Якщо для вашого проєкту потрібна певна версія Django, ви можете вказати номер версії під час встановлення. Наприклад, щоб встановити Django 5.0.4, потрібно виконати команду:

pip install django==5.0.4

Процес інсталяції може зайняти кілька хвилин, поки pip завантажує і встановлює Django та його залежності. Після завершення інсталяції ви можете переконатися, що Django встановлено правильно, виконавши наступну команду:

django-admin --version

Крок 6. Створіть новий проект Django.

Тепер, коли Django встановлено у вашому віртуальному середовищі, ви можете створити новий проект Django. Проект Django – це набір налаштувань, конфігурацій і додатків, які разом утворюють повноцінний веб-додаток.

Щоб створити новий проект Django, скористайтеся командою django-admin startproject, після якої вкажіть бажане ім’я проекту. Наприклад, давайте створимо проект під назвою “mysite”:

django-admin startproject mysite

Ця команда створить новий каталог з ім’ям “mysite” у вашому поточному розташуванні, який міститиме файли та каталоги проекту. Структура проекту матиме такий вигляд:

mysite/
    manage.py
    mysite/
        __init__.py
        settings.py
        urls.py
        asgi.py
        wsgi.py

У рамках проєкту Django ви можете створити один або кілька додатків Django. Додаток – це автономний модуль, який інкапсулює певну функціональність вашого веб-додатка. Щоб створити новий застосунок у проєкті, перейдіть до каталогу проєкту і виконайте таку команду:

cd mysite
python manage.py startapp myapp

Щоб інтегрувати створений додаток у ваш проєкт, необхідно додати його до списку INSTALLED_APPS у файлі settings.py проєкту. Відкрийте файл mysite/settings.py і знайдіть список INSTALLED_APPS. Додайте назву вашого додатка в цей список, як показано нижче:

INSTALLED_APPS = [
'django.contrib.admin',
'django.contrib.auth',
'django.contrib.contenttypes',
'django.contrib.sessions',
'django.contrib.messages',
'django.contrib.staticfiles',
'myapp', # Add your app's name here
]

Створивши проєкт Django та інтегрувавши застосунок, ви готові розпочати створення функціональності вашого веб-додатку.

Крок 7. Налаштування бази даних.

Django використовує базу даних для зберігання і отримання даних для вашого веб-додатку. За замовчуванням Django налаштований на використання SQLite, яка є легким і файловим движком баз даних. SQLite підходить для розробки і тестування, оскільки не вимагає додаткових налаштувань і конфігурацій.

Якщо ви використовуєте SQLite для свого Django-проекту, вам не потрібно виконувати ніяких додаткових дій з налаштування бази даних. Django автоматично створить необхідний файл бази даних, коли ви запустите міграцію бази даних.

Однак для виробничих середовищ або якщо вам потрібні більш просунуті функції бази даних, ви можете захотіти використовувати більш надійну систему баз даних, наприклад PostgreSQL, MySQL або Oracle. Django забезпечує вбудовану підтримку цих баз даних, і ви можете легко переключитися на них, змінивши налаштування бази даних у файлі settings.py вашого проекту.

Щоб використовувати іншу систему баз даних, вам потрібно встановити відповідні прив’язки баз даних. Наприклад, щоб використовувати PostgreSQL з Django, ви можете встановити пакет psycopg2 за допомогою pip:

pip install psycopg2

Аналогічно, для MySQL ви можете встановити пакет mysqlclient:

pip install mysqlclient

Після встановлення необхідних прив’язок баз даних вам потрібно оновити параметр DATABASES у файлі settings.py вашого проєкту, щоб вказати деталі підключення до бази даних. Ось приклад конфігурації для PostgreSQL:

DATABASES = {
'default': {
'ENGINE': 'django.db.backends.postgresql',
'NAME': 'your_database_name',
'USER': 'your_username',
'PASSWORD': 'your_password',
'HOST': 'localhost',
'PORT': '5432',
}
}

Після того як ви налаштували параметри бази даних, необхідно запустити міграцію бази даних, щоб створити необхідні таблиці та схеми у вашій базі даних. Для цього перейдіть до кореневого каталогу вашого проєкту (де знаходиться файл manage.py) і виконайте таку команду:

python manage.py migrate

Ця команда застосує початкові міграції бази даних, створивши необхідні таблиці для вбудованих застосунків Django і будь-яких додаткових міграцій, визначених у застосунках вашого проєкту.

Крок 8. Створіть суперкористувача.

Django надає вбудований інтерфейс адміністрування, який дає змогу вам керувати даними, користувачами та іншими ресурсами проєкту через веб-інтерфейс. Щоб отримати доступ до адмінки Django, необхідно створити обліковий запис суперкористувача.

Щоб створити суперкористувача, перейдіть до кореневого каталогу вашого проєкту (де міститься файл manage.py) і виконайте таку команду:

python manage.py createsuperuser

Ця команда запропонує вам ввести ім’я користувача, адресу електронної пошти та пароль для облікового запису суперкористувача. Дотримуйтесь підказок і введіть необхідну інформацію.

Username: admin
Email address: [email protected]
Password: ********
Password (again): ********
Superuser created successfully.

Після створення суперкористувача ви можете отримати доступ до інтерфейсу адміністратора Django, запустивши сервер розробки (про який ми розповімо в наступному кроці) і перейшовши за URL-адресою /admin/ у веб-браузері. Наприклад, якщо ваш сервер розробки запущено за адресою http://127.0.0.1:8000/, ви можете отримати доступ до інтерфейсу адміністратора за адресою http://127.0.0.1:8000/admin/.